Йду своєю дорогою... але по ваших слідах. Великдень

      Багато хто вважає, що материнство докорінно змінює жінку, а в плюс чи в мінус - тут, як з красою - все залежить від очей того, хто дивиться. А я не вірю, що люди змінюються. Ми просто забуваємо про те, якими буваємо, і глобальні зміни часто - це просто оживші спогади. Спогади про себе... і зовсім не важлива об'єктивність із розряду "я був ще занадто маленький" чи правда "як було правильно"; ці катинки, запахи, відчуття бувають реальніші для нас за сьогоднішню "тут-і-зараз" ситуацію.

      Саме таке емоційне дрейфування собою я відчуваю на Великодні свята. Наче любов, мудрість і всеохопне розуміння всіх поколінь моєї сім'ї починає поглинати, приймати мене в свої обійми. Ні, я не зажди була така розумна: в періоди декількох поспіль світоглядних криз ігнорила, морозилася, обманювала і просто пропускала можливості побути з родиною саме в цей період. Я старалася не бачити, що ображаю цим маму. І, мабуть, мені треба було прожити кілька разів це по-іншому, щоб усвідомити, що по-іншому я не хочу.

     

      На Пасху ми завжди каталися до бабусі, і період чекання цієї поїздки невловимим тремором наповнював кожний мій день, як тільки теплішало надворі. Все моє єство линуло туди, до неї, до млинців і пельменів на моє особисте замовлення, до всепроникного запаху пасхального тіста і яскраво-білої помадки з домашніх яєць.

       На Пасху до бабусі їхали всі, і, незалежно від ситуації і особистих конфліктів, влаштовували битви яйцями. Ніхто не скрежетав зубами,бо ж всі їдуть на свято. Домашня кров'янка, тушена індичка з пюре...  все це кожного разу постає переді мною як подих звідти - де справжнє, безпечне і всеохопно любляче. Я хочу подарувати такі почуття своїм дітям. Я приїхала до батьків.

 
      Я росту разом зі своїми дітьми, спостерігаючи за тим,як вони вивчають світ і що вважається їм найголовнішим. І вони, малятка майже трьох років і восьми місяців, мудріші за нас усіх, бо знають, що найцінніше - спілкування, не "бла-бла-пилу-в-очі", а про те, що цікаво і важливо для кожного. Про машинки. Про пісок. Про динозаврів. Про те, чого хто плаче. Про те, з ким я хочу бути прямо зараз. Такий простий і прямий запит про те, чого потребуєш. Ось, що я відчуваю, коли мене оточує моя родина.