Легенди віденського вальсу

студентський бал університету Шевченка 2009,
з майбутнім чоловіком

      Ви вірете в долю? Моя виявилася тісно пов'язаною з віденським вальсом)) минаючи головну сцену мого життя, він пронизує найголовніші його моменти і наповнює особливим шармом.
     Колись в юності я присвячувала багато часу тренуванням з бальних танців, приймала участь в турнірах і багато подорожувала по інших містах. У мене було справжнє спортивне навантаження, весь мій вільний час було зайнято, аж поки мої батьки не вирішили, що бальна кар'єра - то про когось іншого, а мені треба направити свої зусилля на підготовку до вступу до університету. Я була з ними згодна, оскільки полоса постійних турнірних невдач повністю зруйнувала мою віру у власні танцювальні таланти. Відчувши велике полегшення, що, нарешті, від мене не чекають величезних звершень на паркеті, я направила свої сили... на спілкування. В надрах мережі познайомилася із студентом радіофізичного факультету того універу, куди так мріяли відправити мене батьки.

останній дзвоник 2006

      Спілкування з ним повернуло мені впевненість у собі і народило нову мрію - студентське самоврядування. Я прагнула до нових компаній, де ніхто не знатиме, що я - одинак, що я пережила повне фіаско як танцюрист, що я не вірю, що моїх знань вистачить на вступ. Адже батьки хотіли юрфак, а я так солодко спала над підручниками з права... Зате дисципліни "історія" і "людина і світ" мені подобалися надзвичайно, викликали живий інтерес і були поза інтересами батьків, тому йшли мені легко і натхненно. Поки я втиху гортала незаплановану літературу, в 11 класі стало питання про випускний вальс. Зібралися найактивніші, але зовсім незгуртовані однокласники, і якось так саме собою склалося, що тренерувати їх почала я: спочатку потрошки, а потім все більш впевнено і на "останній дзвоник" була презентація легкого, швидкого і п'янкого віденського, як саме моє прощання зі школою. Виявилося, що деякі хлопці з тих, кого я тренувала, закохалися, і, поки я дуріла від самоти, вони дуріли... з дурості. Я досі згадую діалоги з випускного і інколи думаю, як би могло скластися, аби ми почали танцювати віденський раніше...
      Вступна кампанія пройшла бурхливо і жахливо, з юрфаку я злетіла після першого ж іспиту, а от на філософський (доля?) пройшла. На перший же день познайомилася з дівчинкою Катєю, яка теж мріяла про самоврядування, і з головою занурилася в організаційні питання всілякої студентської всячини. На другому курсі одразу кілька моїх знайомих вирішили організувати благодійний бал в нашому універі, очолила цей проект якраз подружка, разом зі старшокурсником з мех-мату Ромою, а я напросилась в тренери. Після того, як перший страх пройшов, виявилося, що я - одна із найбільш кваліфікованих тренерів, попри всі мої невдачі. Після цього моя самоцінка різко зміцніла, і я з впевненістю бронепоїзда взялася за спортивну підготовку усіх. Мої заняття тривали щодня, інколи по 4 години, і нічого більш натхненного мені в житті наче і не траплялося. Всі організатори виявилися фанатиками аж до мазохізму, на тому ми і зійшлися. Та дівчинка зараз - моя близька подруга, а Рома - мій чоловік :)

тренувальне пузико 2015)

Євген на балу 2015

        Ми зробили свій турнір і обрали 10 пар дебютантів, яких я тренувала з особливою пристрастю. Як вони мене не зненавиділи, мені дивно і досі.... разом з тим, в це число потрапив голова студпарламенту Військового інституту, Богдан, який проникся кожним тактом швидких "вісімок", і, коли йому трапилася можливість допомогти з організацією балу в універі його дівчини (7 років потому), він покликав мене тренувати. Я була в захваті!!! В мене вже був півторарічний синочок і другий триместр вагітності, мені було самотньо і поганенько, а тут - вальс. Куди подівся мій токсикоз?? я летіла на тренування, як трошки кругла лебідка, із захватом і вагітною "грацією" показуючи, що для танцювання не треба спортивного підходу, а лише руки, ноги і настрій. Ми з Євгеном не могли дочекатися наступного разу, бо ж там дівчата гарнюні і казкова музика. На бал пішли всі разом: ми з чоловіком, Євген і моє вагітне 7-місячне пузико. Всі мої танцюристи ідеально станцювали абсолютно всі танці, я бачила усмішки і рум'янець на всіх обличчях, мене, попри незручності, запрошували, і я жодного танцю не пропустила. Це був найкращий день за всю мою вагітність.

тренування 2016 - з Радюнею

      Пройшов час, "воєннік" Богдан освідчився своїй дівчині на балу (!), став кумом Богданчиком, і на його весілля ми прийшли з новим членом родини. А за кілька місяців я знову отримала пропозицію тренувати у медиків, схопилася за неї і вже не могла дочекатися початку. Тепер очікую, що далі нам запропонує доля? Адже віденський вальс має для мене особливе, чарівне і казкове значення...